Республіка Польща, що знаходиться у Центральній Європі, може похвалитися населенням у понад 38,5 мільйонів осіб за даними перепису населення 2015 року. Відома своєю багатокультурною спадщиною, країна досі є домівкою для різноманітних етнічних груп, які населяли її протягом всієї історії. Незважаючи на це розмаїття, Польща виділяється своєю безпрецедентною мовною однорідністю в Європі, визнаючи польську основною та офіційною мовою держави. Вражаючі 97% населення, що складає понад 38 мільйонів осіб, розмовляють польською як рідною мовою в межах кордонів країни. Та попри це однозначне домінування, тут існують ще й інші національні мови та діалекти, різноманітні говірки, а також мови національних та етнічних меншин. Тож розглянемо детальніше це культурне та мовне розмаїття Республіки Польща.
Офіційні мови Польщі
У Польщі є дві мови, що мають офіційний статус: польська та кашубська. Але цей статус не тотожний. У чому ж відмінність?
Вікіпедія пише, що «Офіційна мова – це мова, яка спеціально визначена як така в конституціях або законах держав, штатів чи інших територій». Отже, це мова встановлена на законодавчому рівні, обов’язкова для використання у законотворчості, державних установах, та офіційному спілкуванні у сферах державного управління, судочинства, освіти, культури тощо.
Згідно зі Статтею 27 Конституції Польської Республіки:
«У Польській Республіці офіційною мовою є польська мова».
А от у статті 19(2) Закону «Про національні та етнічні меншини та про регіональну мову» сказано, що:
«Регіональною мовою відповідно до закону є кашубська мова».
Європейська хартія регіональних мов або мов меншин визначає регіональну мову, як таку, що використовується в межах певної території держави громадянами, які складають групу, меншу за своєю чисельністю, ніж решта населення цієї держави та відрізняється від офіційної мови цієї ж держави.
Отже, тоді як польська є мовою офіційного спілкування на всій території країни, кашубська офіційно вживається лише у кількох районах. Менше з тим, вони обидві офіційні мови Польщі.
Польська мова
Польська мова належить до лехітських мов західнослов’янської групи балто-слов’янської гілки індоєвропейської мовної сім’ї. Вона має тісні лінгвістичні зв’язки з чеською, словацькою, словенською і, меншою мірою, українською та сербською, що є нащадками старослов’янської.
Це державна мова Республіки Польщі та одна з основних мов ЄС. Загалом, кількість носіїв польської складає понад 45 мільйонів осіб, з яких приблизно 38 мільйонів проживають саме у Польщі. Нею також розмовляють ті поляки чи особи польського походження, які проживають в Україні, Литві, Білорусі, Казахстані, Австралії, США, Канаді, Великобританії, Ірландії, Ісландії, Франції, Німеччині, та інших країнах світу.
В межах країни польська використовується у публічних сферах державного офіційного спілкування і суспільного життя, а саме: в органах законодавства, судочинства і державного управління, школах та університетах, а також інших закладах освіти, науки та культури, офісах, фінансових установах, більшості засобів масової інформації та публічних місцях.
Історія польської мови
Історія польської мови сягає 10 століття нашої ери, коли племена Вісли та Одеру були об’єднані під владою Мешка І. Оскільки ці корінні народи мали схожі мови, за допомогою прийнятого латинського алфавіту почала формуватися нова стандартизована версія книжної мови, що відіграла важливу роль у становленні та розвитку польської держави.
Найдавніше збережене речення польською мовою – “Daj, ać ja pobruszę, a ty poczywaj” – було знайдене в латинському тексті 1270 року. До 14 століття вона існувала лише в регіональних та народних розмовних варіантах, а її літературний, надрегіональний різновид розвинувся вже у 15-16 століттях, про що свідчать чисельні ренесансні твори написані польською мовою. Між 1500 і 1700 роками польська була спільною, або lingua franca, у великих регіонах Східної Європи. Це найдавніша, широковживана, слов’янська мова, незв’язана з християнством, яка безперервно використовувалася як у літературі, так і в урядових цілях щонайменше з 16 століття.
Протягом століть польська поступово розвивалася до своєї сучасної форми. Вимова, особливо приголосних, з часом значно еволюціонувала, а фрикативні зазнали помітних змін. Спочатку на розвиток польської мови сильно вплинули мови її сусідів – німецька та чеська, а також латина. У наступні століття значний вплив мала французька. А сьогодні в польській, як і в багатьох інших європейських мовах, присутні безліч запозичень з англійської.
Кашубська мова
Приблизно 108 000 осіб, що проживають у Польщі, є носіями кашубської мови, яка належить до лехітської групи слов’янських мов. Вважається, що вона походить від мови корінних мешканців Помор’я, які, як кажуть, прибули на цю територію раніше за поляків. З часом вона зазнала впливу полабської, давньопрусської та нижньонімецької мов. Кашубську мову часто вважають діалектом поморської мови. Сама мова має низку діалектів, і її носії з півночі можуть мати труднощі з розумінням її носіїв з півдня.
У 2005 році кашубська мова була офіційно визнана регіональною, звання, на яке претендує багато діалектів, у першу чергу сілезький, який багато хто вважає мовою. Але про такий статус можна говорити лише у випадку домашніх контактів. На цей час, багато кашубів не розмовляють цією мовою. А польська, яка є мовою соціального просування, роботи та навчання, витісняє кашубську, в тому числі у побутовому спілкуванні.
Ще для попереднього покоління говорити кашубською було не дуже популярно, зовсім не престижно, а часто і соромно. Багато хто розумів цю мову, але не користувався нею. Її вчили в школі, але тих, хто нею розмовляв часто висміювали. Сьогодні все більше людей вивчають кашубську мову і пишаються тим, що розмовляють нею.
На півночі Польщі учні вивчають кашубську в школі та складають нею іспити. Вона функціонує як допоміжна мова в деяких установах Поморського воєводства, а офіційні вивіски установ регіону та місцеві оголошення мають дві мовні версії. Завзяті представники спільноти створили граматику своєї мови та видають нею літературні твори, підручники та словники, а також знімають фільми.
Чому ж кашубська, яка є менш поширеною і вживаною, має привілей бути визнаною як окрема мова на відміну від того ж сілезького діалекту? А тому, що вона набагато менш зрозуміла, ніж усі інші розмовні мови Польщі. Дійсно, кашубська мова чи не найбільше відрізняється від розмовної або літературної польської. Попри схожість, ці дві мови мають більше відмінного, ніж спільного. Кашубська досі містить слова і звуки, які в польській мові вже давно вимерли.
Інші діалекти, говірки та наріччя Польщі
Окрім двох вже зазначених офіційних мов Польщі, на місцевому рівні також використовуються такі діалекти, як мазовецький, малопольський, великопольський, сілезький, а ще безліч змішаних діалектів у різних частинах країни. Ба більше, вони далі поділяються на десятки говірок, деякі з яких можуть зустрічатися лише в кількох населених пунктах.
Цікаво, що сілезька є другою найпоширенішою мовою в Польщі. Приблизно 530 тисяч осіб повідомляють, що вони розмовляють нею вдома. Однак вона не визнана урядом офіційно через суперечки серед лінгвістів щодо того, чи є вона окремою мовою, чи діалектом польської. Її часто відносять до лехітської мовної групи слов’янської гілки. Крім того, сілезька зазнала впливу середньонімецької мови. Сьогодні вона поширена переважно у Верхній Сілезії, яка розділена між південно-західним регіоном Польщі та північно-східним регіоном Чеської Республіки.
Загалом, польська мова різноманітна і в різних частинах країни може звучати чужою і незвичною. Хоч інші розмовні форми та варіанти польської мови менш вживані, вони відіграли свою важливу роль у формуванні того, що ми чуємо сьогодні на державному рівні. Так, сучасна польська використовується в Польщі у вигляді офіційної, літературної форми, створеної на основі великопольського та малопольського діалектів, а також під впливом мазовецького діалекту. У польській мові для ділового спілкування за основу взято загальноприйняту форму – стандартний варіант, що відповідає правилам і нормам. Але вона має різні функціональні стилі, зокрема розмовний, художній, науковий, публіцистичний та офіційний.
Офіційно визнані мови національних меншин Польщі
Окрім рідних розмовних мов, у Польщі сьогодні розмовляють багатьма іншими мовами національних меншин, а саме англійською, німецькою, білоруською, українською, російською, мовою ромів, французькою, литовською, вірменською, угорською, словацькою і чеською. Також офіційно визнаними мовами меншин є їдиш, іврит, караїмська і татарська.
Англійська є найпоширенішою іноземною мовою у Польщі. За деякими підрахунками, близько 737 тисяч осіб використовують її вдома. Можливо цифра дещо завищена, оскільки важко перевірити, чи дійсно ці люди говорять нею на побутовому рівні. Однак англійська, безумовно, стала мовою, з якою поляки контактують щодня, що свідчить про вплив глобалізації та важливість англійської мови як засобу міжнародного спілкування, особливо в ділових контактах. Та, незважаючи ні на що, очевидно, що позиції польської мови у сучасному бізнесі все ще дуже сильні та будь-який вплив англійської їй не загрожує.